| Головна » Статті » Про рукоділний процес |
Дивина натхнення!
Уже вкотре ловлю себе на тому, що музи будь-якого виду мистецького натхнення люблять з'явитися і зникнути. Отак безповоротно і назвжди. Як і всі жінки, які після важкого робочого тижня приймають пінну ванну або ласо виїдають майже нишком якусь смачнятинку , або ж тихо схлипуючи від радості переглядають всоте (якщо не в тисячний раз) улюблену сцену примирення закоханих. А потім - опля! - і лев знову на арені - Муза повертається, до речі, у найбільш невідповідний момент (у транспорті, у сні, у туалеті... ) і вимагає уваги. Вимагає настирно - і, не приведи Господи, не впасти у момент натхненного сходження Музи на коліна! Якщо не впали - чекайте кінця світу або ж, як мінімум, життя. бо творчість пре, а світла у тунелі думок невидно. і ви майже шахтар, якого із заплющеними очима не може вивести із шахти ніхто і ніщо - ні морозиво, ні шоколад, ні улюблений серіал, ні киця, ні доця, ні муж коханий... А тільки вона, себто Муза, може підняти вам повіки, але якось страшно, бо ви - не Вій... Тому покірно чекаєте її знову і марно намагаєтеся розібратися у власних бажаннях. марно... Отак коротко я описала стан свого рукодільного твОрення за останні 5 місяців (якщо не враховувати замовлень, бо моя Муза - істота совісна - мене доб'є, але перед іншими не осоромить). Наробила я іще в січні ескізів, як завжди діло було серед ночі (благо, не на унітазі). накидала з горем навпіл і сфотографувала. Це мав би бути комплект (браслет та сережки) і ланцюжок.   Та оскільки у мене випав якимось чудом День народження саме на цей місяць, то, звісно, я не сідала за свої ШЕДЕВРи. а Муза сиділа і чекала. Я ж вперто її погляди і нашіптування ігнорувала, бо чи випивала за свій ДН, чи за ДН родичів та друзів. Стан був близьким до ейфорії, адже я нарешті після весілля (читай через півроку) побачила своїх родичів. Муза взагалі не розуміла навіщо генію родичі і ДН, адже у нього прямий шлях у рукодільне безсмертя - і на цьому наші шляхи розійшлися аж до березня. А ви ж знаєте, що весна - це так гарно і зелено, що гріх не творити. "для простих смертних", уточнила моя Муза, гепнула дверима і пішла нюхати проліски і пускати мильні бульбашки. я ж, яко безсмертний автор ШЕДЕВРів, не здавалася. А тому прописала ескізи у таємному зошиті із каракулями, який муж називає лікарняним блокнотом або ж книгою підступних планів злого вченого.    Проте творчість нікуди не рухалася. хоча і кажуть, що стояти на місці - це теж рух, але мені так не здавалося. Бо руки чухалися, голова фонтанувала дикими ідеями, очі світилися навіть вночі від бажання крутити - а Муза влаштувала повальний облом. Усюди причому. Навіть у сфері кулінарії. Та оскільки почався Великий Піст - то до квітня я Музу не чіпала - можливо, так і треба було. І хоча душа моя відпочивала, проте руки і далі чухалися. Заледве дочекала травня і знову сіла за рукодільне начиння. Подумалося мені, що своєю пісною покірністю я натхненницю мою таки умилостивлю. Сиділа я так тижні зо два. Марудну роботу зробила без Музи - відрахувала бусинки на кожен виріб, накрутила їх на дріт, заміряла довжину ланцюжків, поділила залишки матеріалів, почистила свої коробочки - і вона таки з'явилася! Я аж зойкнула, коли вона зайшла. Сіла, попросила ряжанки і сказала: "Від попердніх схем і начерків відходимо". Ну я трішки здивувалася, бо таке у нас рідко трапляється, проте змовчала - ряжанки був літр і настільки пізно на вулиці, що навіть місцеві п’яниці розмовляли тихо. Потяг рушив - і я зрозуміла, що "Золоті поля" Стінга - це реальність (обово'язково послухайте цю композицію"Fields Of Gold" ) - вийшло не так, як я собі тужилася кілька місяців - та, як на мене, цікавіше.   Після оцієї нестерпної безмузної епопеї я вирішила з натхеннницею не жартувати - і зробила першу партію закупів матеріалів - уважно прислухалася до порад Музи - тому за неповний місяць відзвітую вам ще й про генеральні обновки асортименту бусинок-камінців-фурнітури. Решту ШЕДЕВРів можна подивитися в альбомах "Комплекти", "Сережки", "Браслети" та "Ланцюжки". Вдячна за підтримку мене і Музи під час читання про наші творчі посиденьки. | |
| Переглядів: 437 | |
| Всього коментарів: 0 | |
